Бібліотечна інновація

   Бібліотечна інновація – це оригінальна, нестандартна ідея, методика, проект, які виходять за межі існуючих канонів і традиційних форм і відображають новий підхід до змісту і організації бібліотечного обслуговування, до технології управління бібліотекою1.

   У більш загальному значенні – це будь-яка нетривіальна, часом «шалена» ідея, що виходить за межі звичних норм і взірців, якщо вона відповідає очікуванням населення. Словом, будь-яка смілива думка, реалізація якої забезпечує еволюційний розвиток культури на мікросоціальному рівні, а врешті-решт – і в макромасштабі2.

   Саме поняття «інновація» запозичене з досліджень культурологів ХІХ століття і пов’язане із запровадженням європейських звичаїв у традиційні азійські й африканські культури. Більш активно цей термін почав застосовуватися з початку ХХ ст., а в 60-і роки того ж сторіччя споcтерігається широке його використання у зв’язку з різким зростанням наукових досліджень у передових галузях промисловості.

   Пройшов час, а вчені й зараз по-різному тлумачать поняття інновацій: як процес (Б.Твіс), як систему (Ф. Ніксон), як зміни (Ла Гьєрре), як результат (міжнародні стандарти). Відсутня єдність і серед бібліотекознавців. Так, Н.Т. Чуприна у науково-практичному посібнику «Универсальная библиотека: инновационная деятельность в профессиональной практике» (М., 2004, с. 17-18) наводить сім різних визначень бібліотечних інновацій.

   Залишмо теоретичні суперечки фахівцям, а самі чітко усвідомимо: інновації стали невід’ємною частиною бібліотечного життя. Вони допомагають бібліотекам стати конкурентоздатними, запроваджувати нові бібліотечні послуги, формувати позитивний імідж в суспільстві і конкретній громаді.